20 лютого 2019 року в актовій залі коледжу відбувся реквієм пам’яті Героїв Небесної сотні та воїнів АТО.

Учасники реквієму згадали події п’ятирічної давності, ті страшні дні, години, хвилини, які відбувалися в Києві на Хрещатику... від перших мирних протестів студентів у столиці та брутального їх розгону із жахливими побоями, супротив громадськості задля захисту прав та свобод, гарантованих Конституцією. Студенти мали змогу пригадати хронологію 2013-2014 років, спостерігаючи за кадрами відео-презентації, коли, об’єднані спільним поривом, люди встали за свободу свої країни, за свободу за свободу кожного. Серед загиблих на Майдані були люди, які тісно зв’язані з нашим коледжем. Голоднюк Устим, навчався у ВП НУБіП України «Бережанський агротехнічний інститут». Помер 20 лютого 2014р внаслідок вогнепального поранення в голову. Дворянець Антоніна, 62 річна мешканка Броварів, у 70-ті роки була студенткою нашого коледжу, загинула від ударів кийками спецпризначенців.

На годині пам’яті згадали і про буремний Схід, і про загиблих на неоголошеній жорстокій війні наших випускників. Грицая Олександра Васильовича, випускника 1997 року спеціальності «Захист рослин». 6 лютого 2015 року, прикриваючи відхід заблокованих терористами побратимів, загинув від кулі снайпера на дебальцевському напрямку під селищем Рідкодуб. Бєлобусова Анатолія Дмитровича, випускника 2013 року, спеціальністі «Організація виробництва». Загинув 28 травня 2016 р., під час відбиття штурмових дій ДРГ противника, у селі Новоселівка Друга Ясинуватський район Донецької області.

Ми пишаємося тим, що в історії нашої Славної Країни є багато прикладів того, як треба любити й обороняти свій край.

Під мелодію гімну Небесної сотні «Пливе кача» студенти та працівники коледжу передаючи свічки з рук у руки, торкнулися пам’яті вічного вогню, а світло свічки стало даниною тим, хто навічно пішов від нас.

Описати, а тим більше відчути глибину трагедії і болю, які впали невимовним тягарем за Україну, нині не під силу нікому. Зі сцени лунали чуттєві рядки віршів «Мені наснилось, що вони зустрілись», «Лист до матері», «Майдан ридав», композиція «А я живий, матусенько», «Колись приїду до Києва», «Плаче небо», «Сьогодні на вокзалі бачила солдата», «Герої, герої, герої».

Після цих слів залу оповила тиша. Тиша, в якій відчувалися біль, смуток і скорбота. Також прозвучали пісні «Мати», «Над землею тумани», «А мати жде», «Я молюся за тебе», «Прошу в неба», «Я ненавиджу».

Присутні вшанували полеглих у зоні АТО хвилиною мовчання. Сьогодні війна, яка сколихнула весь світ, не залишила байдужою жодну душу. Ще довго-довго з покоління в покоління будуть передавати батьки синам і дочкам, а ті своїм дітям, спогади про героїв подій сьогоднішніх днів.

Боже великий, єдиний, нам Україну храни…

 

Іванна Гетманьчик, заступник директора з виховної роботи