Шанувати і плекати рідну мову – обов’язок кожного українця. А надто сьогодні, в такі неспокійні часи для нашої держави. І як писав класик української літератури XIX століття Панас Мирний: «Найбільше і найдорожче добро кожного народу – це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподівання, роздуми, досвід, почування».

Тому щороку 9 листопада відзначають День української писемності та мови, що яскраво засвідчує багатолітній тернистий шлях розвою рідного слова і його безсмертних творців.

Цьогоріч XXI радіодиктант національної єдності «Слідом за пам’яттю» читав письменник сучасності Юрій Андрухович. Студенти та викладачі Боярського фахового коледжу за традицією долучилися до флешмобу. Мета диктанту – це не перевірка знань з орфографії та пунтуації, це можливість вкотре продемонструвати світові нашу єдність, в якій наша сила, повагу до надбання предків – мову.

Радіодиктант об’єднує українців з усього світу, показує, наскільки важливо пам’ятати своє коріння. Бо втрачаючи мову, ми втрачаємо нашу етнічність.

Що без мови є народ?

Пустеля, прірва, невідомість.

Народ, позбавлений щедрот

Почути мову, а натомість

Він чує звірячі слова,

Слова не віддані, не щирі,

Що паморочить голова.

Та схаменіться, ми ж не звірі!

Це відбувалося у сиву давнину,

А наслідки ми бачимо сьогодні,

Як люди мову вибрали одну,

І нею говорять мільйони.

Т. Гаць, В. Вірко,

викладачі української мови та літератури

• Попередня
• Наступна