На підвіконні палахкотить

Скорботи полум’я священне –

То свічка пам’яті горить

За всіх безвинно убієнних

Щорічно у четверту суботу листопада в Україні на підставі Указів Президента Л. Кучми № 1310/98 та Президента В. Ющенка № 431/2007 відзначається День пам’яті жертв Голодомору.

Україна в 1932-1933 роках пережила страшну трагедію – Голодомор, який забрав мільйони мирних людських та дитячих життів.

Спланований та реалізований сталінським режимом голодомор та масові політичні репресії поставили під загрозу саме існування української нації, а Україну з житниці Європи перетворили на землю величезного людського горя та страждань. Це не лише незагойна рана та кривава сторінка в нашій історії, а найбільша гуманітарна катастрофа в історії людства.

       Першим про голод в СРСР написав англійський журналіст Малкольм Маґерідж у грудні 1933 року, пише дослідник Станіслав Кульчицький. У трьох статтях в газеті Manchester Guardian журналіст описав свої гнітючі враження від поїздок Україною та Кубанню, розповівши про голод серед селян. Маґерідж засвідчив масову загибель селян, однак не назвав конкретних цифр.

Після першої ж його статті радянська влада заборонила іноземним журналістам їздити по вражених голодом територіях країни.

Про організовані звірства радянської влади було заборонено згадувати навіть у художній літературі. Проте саме українські поети і прозаїки ті, що перебували в еміграції, стали першими літописцями Голодомору: най масштабнішим твором української літератури про Голодомор вважається роман Василя Барки «Жовтий князь». Звісно, згодом з’являлися нові художні шедеври, а також публіцистичні й наукові праці, в яких осмислювалися факти та наслідки штучного голоду.

Наслідком злочину геноциду, крім фізичного вбивства мільйонів людей, стало знищення традиційного українського устрою життя. Голод став зброєю масового біологічного знищення українців, не на одне десятиліття порушив генетичний фонд народу, призвів до морально-психологічних змін у свідомості українців. Традиційна культура та народні звичаї зазнали деформації. Голодомор повністю змінив звичний порядок господарювання на селі. На десятки років українські селяни були зведені до становища безправних колгоспників, позбавлених паспортів та пенсій. Тобто, стали рабами.

День Пам’яті — це не тільки час вшанування пам’яті тих, хто втратив життя від геноциду, зумовленого голодомором, але й можливість навчитися з історії, щоб такі страшні трагедії більше ніколи не повторилися. Зберігаючи пам’ять про минуле, ми будуємо майбутнє, де права людини та гідність є невід’ємними цінностями.

Павло РОЗДОРОЖНИЙ, викладач історії

• Попередня
• Наступна