ИНУЩЕ ВСЕ, ЛИШ СЛОВО НЕ МИНЕ

Що без мови є народ?

Пустеля, прірва, невідомість.

Народ, позбавлений щедрот

Почути мову, а натомість

Він чує звірячі слова,

Слова не віддані, не щирі,

Що паморочить голова.

Та схаменіться, ми ж не звірі!

Це відбувалося у сиву давнину,

А наслідки ми бачимо сьогодні,

Як люди мову вибрали одну,

І нею говорять мільйони.

21 лютого в Україні і світі відзначають Міжнародний день рідної мови. Рідна мова – це важливий носій цінностей, знань, які передаються від покоління до покоління. Саме тому так важливо пам’ятати своє коріння.

Міжнародний день рідної мови – свято, яке було засноване ЮНЕСКО і вперше відзначене в 2000 року. Головна його мета – показати важливість та підтримати самобутність кожної окремої мови світу.

Мова є душею нації, її генетичним кодом, у її глибинах народилося багато з того, чим може пишатися наш народ. Як море починається з річки, так українське слово – з писемності. Наше слово набирало сили на пергаментах Нестора-Літописця, шліфувалося у творах Григорія Сковороди, Івана Мазепи, поглиблювалось під пером Івана Котляревського, особливо Тараса Шевченка, удосконалювалося пізніше І. Нечуєм-Левицьким, П. Мирним, М. Коцюбинським, Л. Українкою та багатьма іншими видатними українцями. Адже недаремно кажуть, що без мови нація помирає, тому що в ній міститься культура та історія цілої держави. У ці важкі часи українцям як ніколи важливо підтримувати свою рідну мову словом, віршем, піснею.

Вітаю вас, дорогі друзі, з міжнародним днем рідної мови. Нехай материнське слово буде для всіх нас оберегом.

Щастя вам, добра, нових здобутків в ім’я України! Слава та хвала нашим героям – оборонцям!

Тетяна ГАЦЬ, викладач гуманітарних дисциплін

• Попередня
• Наступна