Темою номер один в Україні є боротьба проти російської агресії. Навіть Covid вже перемістився на другий план. Але всі ми розуміємо, що проблемам охорони здоров’я потрібно приділяти увагу завжди. ВІЛ був і залишається найскладнішою з них.

Напередодні Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом цій темі була приділена особлива увага в Боярському Фаховому Коледжі. На виховному заході «Скажи СНІДу – ні» студенти мали змогу дізнатися більше про ВІЛ та СНІД, а також як захистити себе та своїх близьких від небажаного захворювання.

Моя душа - це клаптик України,

Який стискається щоразу і болить.

Без сліз дивитися не можна на руїни,

Цей злочин моє серце не простить...

Людмила СКРОЦЬКА

Спогади про початок війни з уст випускниці коледжу Людмили Скроцької (Масленнікова)   2003 року випуску спеціальності «Землевпорядкування»

«Ранок 24 лютого перевернув все моє життя, так як і кожного українця. Я не могла повірити, що на мою рідну Батьківщину може прийти війна. Це було страшно....Не так за себе, як за своїх дітей. Орки зупинилися в селі Рудницьке, це через село від нашого села Селище колишнього Баришівського і теперішнього Броварського району. І тільки дякуючи нашим хлопцям, вони не зупинилися у нашому селі. Але так, як я живу на пагорбі, то мені було видно з вікна всі вибухи, дим та язики полум'я цього всього жахіття. А коли, майже біля мого дому зірвали міст, я мало не посивіла, і в мене сталася панічна атака: я не могла вдихнути повітря. Це був єдиний раз, коли мій організм дав збій. Потім взяла себе в руки і пустила у серце віру і надію. Інколи декілька російських БТР курсували центральною вулицею нашого Селища, шукаючи вихід, але їх чекали невдачі. Бої були жорстокі, особливо у квітні, коли наші їх виганяли із сусіднього села. Дісталося і окраїні нашого села. Зачепило хати та сараї. Слава Богу, що люди залишилися живі.

Для того, щоб студенти правильно аналізували поезію необхідно прикласти чимало зусиль. Тому на заняттях з української літератури в групі А-22 говорили про поетичну спадщину П.Тичини.

Досліджували незвичайний стиль поета –«кларнетизм», розмірковували над тим в чому ж його суть, унікальність та неповторність.

Знайомилися з пейзажною лірикою. Як відомо, ліричні пейзажі – це своєрідна форма художнього пізнання людської душі. У такій поезії найвідчутніше передані переживання ліричного героя, тобто самого П.Тичини. Аналізували також інтимну та громадянську лірику.

П.Тичина залишив в українській літературі неперевершені зразки саме інтимної лірики. Його поетичні мініатюри розкривають красу людських почуттів у найвищих її виявах. Говорили також про мовне багатство та довершеність художніх засобів та образів у поезіях.

Хотілося б, щоб студенти сприйняли її не просто як пересічну поезію,а як справді духовний скарб, що збагачує серце і душу.

Тетяна ГАЦЬ, викладач гуманітарних дисциплін

Щороку, у четверту суботу листопада, в Україні вшановують пам'ять мільйонів жертв Голодоморів, які були на території України в ХХ столітті. Найбільший – це Голодомор 1932-1933 років. Цього року вшанування пам'яті жертв сталінського режиму відбувається під час повномасштабної війни росії проти України. Знову проти українців росіяни застосовують геноцидні практики. Адже росія в цій війні переслідує ту саму мету, що й під час Голодоморів — знищити українську ідентичність і націю. Трагічні події сьогоднішнього дня наочно показують нам всім, що дуже важлива жива пам'ять всіх жертв.